Сайт ЗОШ І-ІІІ ст. с.Покащів

ІСТОРІЯ   ШКІЛЬНИЦТВА   І   ОСВІТИ   В   ПОКАЩЕВІ

Перші  письмові  відомості  про  школу  в  Покащеві  відносяться  до  1888   року. Тоді  в  Покащеві  разом  з  побудовою  нової  церкви  було  зведено приміщення двохкласного  училища,  в  якому  вчилися  4  роки  (1  клас – 2 роки).  У  1915 році   церква  I  школа  були знищені  австроугорцями,  розібрані  на  облаштування    бліндажів, адже  поблизу  села  прохо­дила  лінія  фронту.  Залишився  фундамент   школи  (на  сучасному  подвір'ї  Єзерської  Л.П.).  Із  залишків   фундаменту    видно – це  була  будівля  16 : 7,5  метрів:   чотири  класні  кімнати,  учительська,  очевидно,  і  підсобне  приміщення.

Після  війни  1920 -1927 років  діти  навчалися  по  хатах.  Займалися  з  ними    священ­ик  і  вчитель  з  Олики,  на  жаль,  прізвище  невідоме.

У  1927 році   поміщик  з  Хорлуп  пан  Галік  будує  школу  на  Колонії  і  аж   до  1939  року  опікується   нею,  виплачуючи  заробітну  плату  вчителям  і  повністю      забез­печуючи  навчальний  процес.  До  речі,  зарплата  вчителя  в  місяць  рівнялась   вартості  двох  корів  або  двом  тоннам  пшениці.  Правда,  школа  була  польською.    Учням  навіть  на  перервах  заборонялося  між  собою  спілкуватися  українською  мовою. Як  перека­зують  тепер  ще  живі  учні  тієї  школи  (Хазанюк  М. П.,  Хазанюк      С. П.),  в  школі застосовувались  фізичні  покарання  за  будь-яку  провину,  а  надто     за  "хлопську"  мову.

Була школа і українська, діти  вчилися  по  хатах, вчителями  цієї  школи  були  українці. Прізвище одного з них відоме – Петрочук (рідня  відомого  в  Ківерцях      рухівця).

Де  ж  продовжували  освіту  покащівці?  Дехто  в  Олиці,  але  основна  маса задовільнялась  початковою  освітою – час  був  такий.   Правда,  троє  громадян      Ільчук  Григорій  Опанасович,   Пилипчук  Петро  Марковим  і  Пилипчук  Михайло Григорович  одержали  гімназійну  освіту  в  Луцьку.  Ільчук  М. О.  та  Пилипчук  П. М.   вчи­лися  у  Варшаві.  Перший – в  університеті  і  став  юристом,  згодом  очолив  моло­діжну  організацію  ОУН  і  загинув  у  серпні  1943 року  від  кулі  мадяр.

Пилипчук  П. М.  вчився  у  Варшавській  льотній  школі,  яку  не  закінчив  через      польсько-німецьку  війну.  В  час  німецької  окупації    працював  вчителем  у  с. Ботин   Луцького   району.  Повертаючись  з  роботи,  зустрівся   з  німцями  і  був  вбитий.  Це  було  в  1943  році  у  травні  місяці.

А  Пилипчук  Михайло  Григорович  був на фронті, отримав  поранення. Після війни працював  головним  бухгалтером у  колгоспі  "Шлях  Леніна". Помер  уже після  проголошення  незалежності,   яку  він  радо  вітав.

          Восени   1939  року  польська  і  українська   школи  об’єдналися  і  оселилися в  маєтку  покащівського  землевласника  Александра   Ляуби.  Це  було  велике,  красиве,  зручне  приміщення  з  парком,  танцювальним   майданчиком,  садом, фонтаном,  поруч ставок.  Проте  влітку 1943 року  в  приміщення,  за  вказівкою  керівниц­тва  ОУН  нанесли  соломи  і  підпалили.  Мотив:  не  буде, приміщення – німці  не  матимуть  де  квартирувати.  Так  було  знищено  окрасу  не   тільки  Покащева,  але  і  цілої  округи.

Після  війни  школу  було  відновлено  як  початкову.  Діти  навчались  у  при­міщенні  старої  польської  школи,  а  5-7  класи   закінчували   в  Одерадах  і  Хорлупах.  Так  було  до  1947  року.   В  тому  році  з’явилися  приміщення репресованих  "куркулів"   і   школа   стала  семирічною.

Проте  учнів  збільшувалось.  У 1960   році  було  побудовано  два  будинки (збірні)  з  чотирма   класними  кімнатами.  Таким  чином  школа  була  розташована  у     5  приміщеннях: 2 на Колонії  (стара школа і хата Петльовського Івана) і в центрі села хата  Пилипчука  Павла,   а  також  уже  згадувані  фінські  будиночки  біля  контори  колгоспу.

З  1958  року школа стала восьмирічною. При  ній  було  відкрито  школу сільської  молоді,  яку  згодом  реорганізовано  в  консультпункт   ківерцівської  вечірньої  школи.

У  1964  році  керівник  колгоспу  Ройко  Олександр  Сидорович  приймає  рішення     про  будівництво  типової  школи.  У  1967  році  було  розпочато  будівництво  і   в   1970  році   здано  з  хорошою  якістю.  Побудували  школу  Олицькі   сільбудівці,  керівники  Балковий   і  Дорик.

До  1994  року  школа  була   неповною  середньою,   а  з  1994 – середньою.  За      період  з  1949  по  1994  рік   зі  школи  випущено  1017  учнів,  з   них  130 одержали   вищу   освіту,  210 – середню  спеціальну.  Серед  випускників  школи професор  ВДУ  ім. Лесі  Українки  Мірченко  М. В.  (1965 р.)

             У   1996  році  відбувся  перший,  випуск  учнів  11  класу.  Загалом  за  7 років  середньої   школи  випущено   1000  учнІв.

 Лучинець В. В. (Травень 2003 рік.)